ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ СТІЙКОСТІ ПОРТЛАНДЦЕМЕНТІВ ДО ДІЇ ВИСОКИХ ТЕМПЕРАТУР

Анотація

Доведено можливість підвищення жаростійкості портландцементів шляхом часткової заміни клінкеру алюмосилікатною добавкою на прикладі золи-винесення з одночасним введенням натрієвого рідинного скла. Це обґрунтовано особливостями фазового складу продуктів гідратації лужно-активованого портландцементу: відсутність портландиту Ca(OH)₂, формування C-A-S-H фаз типу катоїту 3CaO·2Al₂O₃·12H₂O і цеолітоподібних N-C-A-S-H фаз типу гідронефеліну Na₂O·Al₂O₃·2SiO₂·2H₂O та жисмондину CaO·Al₂O₃·2SiO₂·4H₂O. Відповідно, жаростійкість такого цементу обумовлена відсутністю регідратації СаО, формуванням високотемпературної фази геленіту 2CaO·Al₂O₃·SiO₂ внаслідок плавлення C-A-S-H-фаз і перекристалізацією сформованих цеолітоподібних фаз в нефелін Na₂O·Al₂O₃·2SiO₂ й анортит CaO·Al₂O₃·2SiO₂ без руйнування структури. Вказані процеси забезпечують підвищення залишкової міцності розчину на основі запропонованого цементу до 41,6…90,6 % у порівнянні з 5…35 % для аналогів на основі ПЦ І (CEM I). Область оптимізованих складів лужно-активованого портландцементу, отриманого на основі ПЦЦ IV/A-400 (CEM IV/A 32,5N), характеризується залишковою міцністю ³ 70 % при підвищенні активності на 28 добу до значень міцності на стиск ³ 50 MПa.