ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ БУДІВЕЛЬНИХ ВИРОБІВ З ВИКОРИСТАННЯМ СУЛЬФАТНО ШЛАКОВИХ ВЯЖУЧИХ КОМПОНЕНТІВ

Анотація

Наявність сировинних матеріалів в окремих регіонах дозволяє прискорити темпи будівництва багатоповерхових будинків та окремо взятих таунхаусів. Відсутність закладів корисних копалин та будівельних матеріалів дає поштовх для розробки нових конструкційних матеріалів. Сульфатно-шлакові в'яжучі (СШВ) є одним із видів в'яжучих, що відрізняються низькими викидами CO₂ при виробництві. Основною сировиною для них є доменний гранульований шлак (75...85%), для активації твердіння шлаку використовується гіпс або ангідрит (сульфатний активатор) у кількості            10-20 %, а також до 2 % оксиду кальцію або 5 % портландцементу (лужний активатор). В результаті взаємодії зазначених компонентів утворюється камінь, що складається переважно з еттрингіту та гідросилікатів кальцію. Додатковою перевагою СШВ є можливість використання як сульфатного компонента фосфоангідритових в'яжучих (ФАВ), отриманих випалом фосфогіпсу (ФГ) - одного з найбільш великотоннажних відходів виробництва ортофосфорної кислоти і добрива з фосфатних порід, щорічні об’єми якого обчислюються сотнями млн т по всьому світу. Відмінності у властивостях фосфогіпсів різних промислових підприємств, які визначаються видом фосфатної породи та технологічним режимом її обробки, що впливатиме на процеси структуроутворення СШВ.

У зв'язку з цим розробка раціональних складів сульфатно-шлакових в'яжучих і товарної продукції на їх основі, з урахуванням генетично зумовлених структурно-морфологічних і речових характеристик фосфогіпсів і отриманих з них ФАВ, є актуальною задачею, вирішення якої дозволить підвищити відсоток утилізації ФГ, знизити екологічний пресинг і розширити мінерально-мінеральну промисловість.